Коли дитина йде в школу, у нього з'являється маса нових обов'язків. Але не варто забувати про те, що крім обов'язків у дитини є і права. Закон «Про освіту» перераховує основні права дитини в школі, які обов'язково повинні дотримуватися.Основні обов'язки та права дитини в школі перераховуються в статуті конкретного освітнього закладу, але вони повинні суперечити закону «Про освіту».
Основне право - це право на освіту. Учні всіх освітніх установ мають право на отримання освіти у відповідності з державними стандартами та вимогами. Право на освіту включає в себе, зокрема:
право на навчання за індивідуальними планами; право на прискорений курс навчання; право на безкоштовне користування бібліотекою; право на отримання додаткових освітніх послуг (як платних, так і безкоштовних).
Якщо дитина вчилася в неакредитованій приватній школі або знаходився на домашньому навчанні, він має право пройти атестацію в акредитованому навчальному закладі та отримати документ про освіту.
Також дитина має право на повагу своєї людської гідності, свободу совісті, інформації, вільне вираження власних думок і переконань. На жаль, ці права дитини в школі можуть порушуватися. Так, порушенням права на повагу до людської гідності можна вважати різні форми психічного насильства, що зустрічаються в школі:
загрози, приниження, образи словом і ділом з боку вчителів; пред'явлення до дитини завищених вимог; систематична необгрунтована критика, висловлена в некоректній формі; відкрита демонстрація негативного ставлення до школяра; «булінг» (цькування з боку однокласників); ксенофобія і дискримінація за будь-якою ознакою .
Що робити в тому випадку, якщо має місце порушення прав дитини в школі? Захист прав дитини в школі - це справа батьків і адміністрації. Завдання батьків - зауважити, що права дитини утискають, і повідомити про це адміністрацію, завдання адміністрації - розібратися. Зазвичай в конфліктних ситуаціях адміністрація йде назустріч і проводить внутрішнє розслідування, щоб уникнути публічного розголосу.
Якщо у дитини стався конфлікт з учителем, спочатку спробуйте вирішити проблему мирно, поговоривши з учителем: при будь-якому конфлікті потрібно вислухати обидві сторони. Якщо це не допомогло, зверніться до директора школи. На основі вашого письмової заяви він зобов'язаний провести внутрішнє службове розслідування. Наказом по школі створюється комісія, до якої включаються в тому числі учні або батьки, а за результатами роботи комісії приймається рішення.
Якщо дитину кривдять інші діти, потрібно для початку поговорити з його батьками, можливо, цього буде достатньо. У тому випадку, якщо знущання продовжуються, зверніться до комісії у справах неповнолітніх і їх прав. Зробити це можна як особисто, так і через вчителя. За кривдників молодше 14 років відповідають їх батьки, які зобов'язані компенсувати моральний і матеріальний збиток. Якщо винуватцеві більше 14 років, за деякі діяння він буде відповідати сам.
Запобігання дискримінації та ксенофобії - це обов'язок вчителів. Так що в разі цькування вашої дитини за якоюсь ознакою звертайте до них. Якщо вчителі та адміністрація школи не діють і потурають дискримінації, а серед учнів сильні ксенофобного настрою, ви має повне право звернутися до інспекції у справах неповнолітніх. Бували випадки, коли на адміністрацію школи подавали в суд за потурання.
Також дитина має право на безпечні та приємні умови навчання. Недотримання правил техніки безпеки на уроках фізкультури, запах фарби в коридорах в результаті не закінченого вчасно ремонту, низька температура в класах в зимовий час - все те, що може завдати шкоди здоров'ю дитини, дає вам повне право висловити свої претензії.
Дотримання прав дитини в школі - це обов'язок не тільки педагогічного колективу та адміністрації, але й батьків. Інтереси дитини повинні бути вашим пріоритетом. Якщо дитина скаржиться, не ігноруйте ці скарги, не бійтеся звертатися до адміністрації: вона зобов'язана стежити за тим, щоб права дитини в школі дотримувалися. Якщо ви хочете, щоб у дитини залишилися тільки позитивні спогади про шкільні роки, не бійтеся домагатися дотримання його прав - але при цьому вимагайте від дитини виконання його обов'язків.
НАЛЕЖНИЙ ЗАХИСТ ПРАВ ДИТИНИ ЇЇ БАТЬКАМИ
Захист прав та інтересів дитини є одним із найважливіших завдань Української держави, адже ставлення до дітей, їхніх прав і свобод, повага до їхньої людської гідності якнайточніше відображають рівень гуманності й цивілізованості суспільства. Світові стандарти у галузі дотримання прав дитини, що формувалися протягом багатьох десятиліть, закріплені у кількох важливих міжнародних документах. Ще у 1924 р. Лігою Націй було розроблено та прийнято Женевську декларацію прав дитини. Зі створенням ООН у 1945 році увага до прав дитини у світі посилилась, міжнародна спільнота прийняла кілька правових документів, що визначають статус жителів планети до 18 років та зобов’язання держави і суспільства перед ними. Питання захисту прав дитини знайшли відображення у Загальній декларації прав людини, прийнятій ООН у 1948 р., у Міжнародних пактах 1966 р., зокрема, у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (п.1 ст. 24) зазначено: “Кожна дитина без будь-якої дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, національного чи соціального походження, майнового стану або народження має право на такі заходи захисту, які є необхідними в її становищі як малолітньої, з боку її сім’ї, суспільства і держави”.
У 1959 році ООН прийняла Декларацію прав дитини, яка справила значний вплив на політику урядів і парламентів у всіх частинах світу. 20 листопада 1989 року Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй було прийнято Конвенцію про права дитини, яка правомірно вважається міжнародною дитячою конституцією. Конвенцією запроваджено сучасні універсальні стандарти, які слугують орієнтирами щодо забезпечення прав дітей у світі й у кожній країні зокрема. У Конвенції проголошується право дитини мати свою думку, міститься положення про те, щоб при вирішенні будь-яких питань, які стосуються дитини, її інтереси враховувались якнайкраще.
Конвенція ратифікована майже усіма країнами світу, окрім США та Сомалі. Україна ратифікувала Конвенцію про права дитини — 27 лютого 1991 року, однією з перших серед країн — членів ООН. Таким чином, наша держава визнала, що діти є особливо уразливою групою з огляду на їх вік, психічний і фізичний розвиток і що вони потребують спеціального постійного догляду і захисту, а також узяла на себе низку зобов’язань у рамках Конвенції, зокрема здійснити реформування законодавства відповідно до міжнародних стандартів.
З часу запровадження в Україні інституції Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини моніторинг стану дотримання прав дитини завжди був предметом особливої уваги і турботи Уповноваженого. “Права людини починаються з прав дитини” — ця філософія є правилом роботи інституції українського Омбудсмена.
ЗАХИСТ ПРАВ ДИТИНИ ЇЇ БАТЬКАМ
Серед осіб, які здійснюють захист прав дитини, в першу чергу названі її батьки. Захист прав та інтересів дитини здійснюється її батьками через відсутність у дитини цивільної процесуальної дієздатності. Вказане право батьків також пов’язане з обов’язком батьків піклуватися про фізичний, духовний та моральний розвиток дитини, оскільки порушення прав дитини може вплинути на її розвиток. Батьки є законними представниками своїх дітей і без спеціальних повноважень (довіреності), виступають на захист їхніх прав з будь-якими фізичними і юридичними особами, у тому числі в судах. Представляти права і інтереси дитини можуть як обидва — батько й мати, так і один з них за погодженням між ними. Причому батьки повинні захищати права і інтереси дітей, а не свої права і інтереси. При цьому слід мати на увазі, що відносини, які виникають при реалізації батьками права на захист дитини шляхом звернення до компетентних державних органів, регулюються нормами процесуального права. Ті відносини, що виникають при самозахисті батьками прав дитини, регулюються нормами матеріального права. Процесуальним засобом реалізації батьками права на судовий захист своєї дитини, гарантованим ст. 55 Конституції та іншими законами України, є процесуальне представництво. Воно забезпечує участь у цивільному процесі батьків, надає їм можливість використовувати всі передбачені законодавством юридичні можливості для ведення цивільних справ у суді та захисту суб’єктивних прав й інтересів дитини. Батьки мають право виступати представниками дитини у цивільному, кримінальному процесі, а також при розгляді у суді справ про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст. 39 Цивільно-процесуального кодексу України права, свободи та інтереси дитини захищаються у суді їхніми батьками. Але з цього правила існує виключення, яке встановлене ч. 3 ст. 11 Цивільно-процесуального кодексу України. Суд залучає відповідний орган чи особу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє. Такими органами, як правило, є органи опіки та піклування, які відповідно до покладених на них завдань та розподілу повноважень між структурними підрозділами відповідних управлінь і відділів місцевої державної адміністрації вживають заходи щодо захисту особистих та майнових прав дітей, беруть участь у розгляді судами спорів, пов’язаних із захистом прав дітей. Крім судових органів батьки мають право звернутися за захистом прав своєї дитини до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. Це органи, основною функцією яких є здійснення заходів щодо охорони дитинства. Орієнтовний перелік яких міститься у п. 3 коментаря до ст. 152 Сімейного кодексу України. Батьки мають право звернутися за захистом прав дитини до вказаних органів шляхом пред’явлення скарги або з заявою. На сьогоднішній день механізм захисту прав дитини у адміністративному порядку не встановлений.Таким чином, право батьків на самозахист дитини полягає у можливості у разі порушення права чи інтересу дитини, виникнення реальної загрози такого порушення застосувати доцільну та адекватну протидію, яка не заборонена законом і не суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на попередження або припинення цього порушення чи ліквідацію його наслідків без звернення до суду чи інших компетентних органів, які покликані надати допомогу у захисті прав дитини. Батьки мають право захищати права дитини, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дитини, цивільна процесуальна правоздатність якої є неповною (ч. 2 ст. 29 Цивільно-процесуального кодексу України).
УВАГА БАТЬКАМ!!! Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України (далі — СКУ) батьки зобов’язані:
— виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
— піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
— забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;
— поважати дитину.
Також закон передбачає те, що:
* передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї;
* забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини;
* забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини;
* дитина має право на збереження індивідуальності, вільно висловлювати свої думки;
* дитина має право на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та займатися мистецтвом;
* ніхто не в праві розлучати дитину з батьками, за винятком випадків, коли компетентні органі згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до законодавства, що таке розлучення необхідне в як накрайщих інтересах дитини (наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї тощо);
* право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ст.152 СКУ);
* дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо неї, звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій;
* дитина, яка досягла чотирнадцяти років, має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду.
УВАГА!!! Головним правом щодо забезпечення належного захисту прав дитини її батьками залишається те, що воно ґрунтується на любові батьків до своїх дітей. Батьки мають піклуватися про здоров’я, фізичний, духовний та моральний розвиток дитини. Вони зобов’язані утримувати її. Це означає, що батьки мають забезпечувати дитину необхідним харчуванням, одягом, житлом, медичним обслуговуванням. Вони повинні сприяти в отриманні нею загальної середньої освіти. Батьки мають поважати дитину, її права та можливості. Вони не можуть відректися від дитини чи покинути її.
ОСНОВНІ МОМЕНТИ ПРАВ ДИТИНИ
Необхідність захисту прав дитини виникає у будь-якому випадку, коли відбувається порушення її прав — незалежно від того, чи усвідомлює це сам потерпілий (дитина).
Під захистом прав дитини розуміється — відновлення порушеного права, створення умов, які компенсують втрату прав, усунення перешкод на шляху здійснення права та інтересів.
Об’єктом правового захисту в цьому разі є насамперед суб’єктивні права, які належать дитині.
В міжнародному праві передбачається необхідність захисту прав дитини від наступних посягань:
а) довільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте життя або посягання на честь і гідність;
б) всіх форм фізичного або психічного насильства, образи або зловживання, відсутності турботи або недбалого поводження, грубого поводження або експлуатації;
в) економічної експлуатації і виконання будь-якої роботи, яка може становити небезпеку для її здоров’я або служити перешкодою в отриманні нею освіти або завдавати шкоди її здоров’ю і фізичному, розумовому, духовному, моральному і соціальному розвитку;
г) незаконного споживання наркотичних засобів і психотропних речовин; д) всіх форм сексуальної експлуатації і сексуального спокушання;
е) нелюдяних або принижуючих гідність видів поводження або покарання; ж) всіх інших форм експлуатації, які завдають шкоду будь-якому аспекту добробуту дитини (ст. 16, 19, 32-34, 37 Конвенції про права дитини).
Таким чином, дитина повинна бути захищена від всіх негативних як фізичних, так і етичних дій. При цьому від порушення, невизнання або оспорювання мають бути захищені майнові та немайнові цивільні права, сімейні права дитини, її права в сфері трудового, кримінального, адміністративного права та процесу, а також в інших галузях права.
Роль сім'ї у професійному визначенні підлітків
Вдалий вибір професії... чи можна його здійснити, від кого це залежить і як заздалегідь визначити, що вибір зроблено правильно? Парадокс полягає в тому, що набагато легше виявити, коли вибір робиться помилково, ніж зрозуміти, що цей вибір зроблено вірно.
У виборі професії перетинаються три лінії: здібності людини, його наміри, бажання і попит на професію. Звідси і формула вдалого вибору, здібності і бажання збігаються з потребами ринку праці. Однак простота цієї формули - всього лише зовнішній ефект. Людина змінюється, оновлюється ринок праці та освіти - як встигнути за усіма цими змінами? Фактор часу стає головним супротивником профорієнтаційної роботи. Завдання підростаючої людини зробити своїм союзником у виборі життєвого шляху.
Сучасний ритм життя кілька стрімкий, а можливостей не стало так багато, що сьогодні важливо задаватися не тільки питанням «Як обирати професію?» але і «Коли обирати професію?»
Зрозуміло, задуматися над вибором шляху в житті ніколи не пізно, але краще це зробити під час. Можливості, що з'явилися у вітчизняній освіті останнім часом стануть вашими можливостями, якщо ви і дитина почнете планувати кар'єру і реалізовувати плани з 8-9 класу.
Чим можуть допомогти батьки, щоб їх дитина не розчарувався у виборі професії, вже на початковому етапі навчання в училищі, технікумі або Вузі, ми спробуємо розібратися.
Вплив батьків на вибір професії їх дітьми безумовно. Опитування школярів показали, що для них поради батьків щодо вибору професії та навчального закладу мають велике значення рекомендації школи, вчителів.
Немає батьків, які б не бажали дітям добра. Вони хвилюються за майбутнє дітей, щиро бажають їм щастя і хочуть допомогти у виборі професії. Але батьки можуть помилятися. І ці помилки часом дуже позначаються на долі дітей.
Є очевидні помилки - наприклад надмірна переоцінка здібностей своїх синів і дочок. Здавалося б, саме батьки мають найбільш повне уявлення про схильності і здібності дітей. Можуть зіставляти бажання дітей з їх реальними можливостями. А в дійсності іноді буває, що батьки не зуміли знайти своє місце в житті, свою роботу, полюбити її. І ось намагаються здійснити власну мрію в своїх дітях, нав'язуючи їм справу, яким не довелося займатися самим.
Деякі батьки, виявляючи неабияку турботу про «вигідному», «зручний», «безпрограшним» пристрої своїх синів і дочок у дорослому житті, наполягають, щоб вони вибрали престижну, на їхню думку професію, це, а не інше місце навчання. Вони впевнені, що вони, батьки, як ніхто, знають, що потрібно їхній дитині, що для нього краще. І часто помиляються, діють всупереч його справжнім інтересам. За будь-яку ціну намагаючись досягти заповітної мети, вони часом змушують дитину відмовлятися від «свого» вибору. І якщо зможуть умовити, то найчастіше результат виходить точно такий же, як у них не склалося, не вдалося.
Впливати на формування інтересів, допомагати розвитку здібностей потрібно, але нав'язувати свою волю, не слід навіть у тому випадку, якщо це викликано самими добрими намірами. Не можна вирішувати за дітей, не можна допускати, щоб турбота про дітей перетворювалася в думання про них. Підлітки надзвичайно потребують допомоги, раді, але в той же час вони вважають себе вже дорослими і не терплять диктату, тиску. В останньому випадку може виникнути психологічний бунт, що проявляється або у формі бурхливого розладу з батьками, що виражається в прагненні вчинити «на зло» батькам, хоча, часом, і всупереч своїм інтересам і нахилам, або у формі цілковитої покори з долею, глибокої апатією.
Потрібно знайти «золоту середину» між ініціативою дитини і вашою активною участю. Крайня позиція: «Нехай все вирішує сам» і «Що він без мене вирішить» - в кінцевому рахунку призведуть до відчуження між вами.
Серед умов успішної взаємодії батьків з дитиною можна виділити наступне:
- знання батьками інтересів та потреб дитини;
- вміння зміцнити співпрацю у досягненні спільної мети;
- спілкуватися з дітьми нестандартно, природно;
- глибоко «по-справжньому» відчувати дитину, бути готовими і здатними до співпереживання, ставати на позицію дитини, бачити в ній особистість;
- вміння керувати собою, своєю поведінкою, почуттями, виключити у взаєминах з дітьми грубість, авторитарність, повчальність, панібратство;
- вміння вимагати, заохочувати і карати.
Що ж можна порадити дітям, на вирішальне питання «Ким бути?», як застерегти їх від помилок у виборі професії?
Кажуть, на помилках вчаться. Ще кажуть, краще вчитися на чужих помилках, ніж на своїх. Зупинимося докладніше на причинах, що найчастіше зустрічаються та призводять до неправильного вибору професії. Їх можна умовно розділити на три групи:
1 група - недостатня інформованість про професії.
Опитування показало, що орієнтація школярів у світі професій досить однобока, діапазон спеціальностей, на які націлюються учні часто дуже вузький. Учні називають у своїх відповідях всього близько 20 професій в той час, як їх налічується близько 40 тисяч.
Школярі майже не володіють інформацією про зміст професії. Хочуть бути бухгалтерами, але далі фрази «бухгалтер нараховує зарплату» їх уявлення про цю професію не йдуть.
Багато батьків, на жаль, не можуть дати раду дітям про професійному виборі саме тому, що самі мало знають про професії, про їхні вимоги, про правила, якими слід керуватися при вирішенні такого важливого питання, про навчальних закладах. Часто батьки не замислюються над тим, чи професія відповідає нахилам дітей, чи готові вони морально, соціально, психологічно відповідати вимогам професії.
Знайдіть і прочитайте разом спеціальну літературу про професії, які вас зацікавили, поговоріть з людиною цієї професії, відвідайте разом навчальний заклад, де готують цих фахівців, запитайте про перспективи працевлаштування та професійного зростання.
Допоможіть дитині співвіднести професійні наміри з мінусами професій. В ході такого зіставлення ваша дитина стане думати про свій вибір набагато реалістичніше. Не так часто зустрічаються старшокласники, які розуміють, що будь-яка професія має об'єктивні мінуси. Ось лише короткий перелік таких труднощів:
- складності з працевлаштуванням;
- тривалий час професійної підготовки;
- труднощі в узгодженні професійних та особистих планів;
- складності в оцінці результатів праці (важливо для вашої дитини зробити що-небудь і помилуватися результатами свого труда і він може працювати на майбутнє);
- професійні ризики для здоров'я, як фізичного, так і психологічного .
Друга група помилок пов'язана з незнанням себе, свого здоров'я, здібностей, з невмінням співвідносити їх з вимогами професій. Для правильного вибору професії необхідно розбиратися в собі, правильно оцінювати свої слабкі і сильні сторони, реально оцінити здібності.
У багатьох випадках школярі неадекватно оцінюють свої здібності. До небажаних наслідків призводить як їх переоцінка, так і недооцінка. У першому випадку це може привести до негативних результатів на вступних екзаменах або під час навчання у Вузі. У другому, замість бажаної спеціальності, отримання якої пов'язане з проходженням великого конкурсу, нерідко вибирають іншу, більш надійний з точки зору потрапляння до Вузу.
Будь-яка професія висуває певні і часом досить жорсткі вимоги до особистості та організму працюючого, тому при виборі професії треба враховувати стан здоров'я. Учні часто схильні переоцінювати своє здоров'я, не помічати незначні, з їх точки зору, «болячки». Ніхто краще за батьків не знає відхилення в стані здоров'я дітей, тому в питанні професійної придатності підлітків втручання батьків буде цілком доречно і навіть необхідно, але знову ж таки за умови, що самі батьки знають медичні протипоказання за професіями, які їх цікавлять дітей.
Третя група помилок - незнання правил вибору професій.
Вибирати по душі треба не тільки професію, але і пов'язаний з ним спосіб життя і відповідний вид діяльності. Для одних професій необхідна посидючість, для інших характерний постійний ризик. Одна людина не терпить монотонності, інший не терпить суєти. Все це треба враховувати. Не можна ставитися до професії, як до чогось вічного, незмінного.
Не треба піддаватися рекламним стереотипам, необхідно дізнатися не тільки про райдужні сторони професій, але й тіньові.
Не може бути надійним і мотивованим вибір професії або місце роботи за компанію з друзями, однокласниками. Багато підлітків після дев'ятого класу йдуть в десятий з-за неусвідомленого страху розлучитися зі звичним оточенням, багато не можуть чітко визначити своє майбутнє і тягнуться до тих, хто впевненіше і сміливіше робить вибір. Виходить, що вибирають не свою професію, а професію одного.
Поширена помилка як школяра, так і батьків - автоматичне перенесення інтересу до шкільного предмету на майбутню професію, коли впевнену п'ятірку з якогось зі шкільних предметів вважають єдиною і достатньою умовою успішного вибору професії. Одна справа любити книги і зовсім інше - бути вчителем без педагогічних здібностей. Треба оцінювати при виборі професії і свої можливості.
Вибираючи професію, шлях її отримання, підлітки і батьки часто випускають з уваги ще одну важливу проблему - можливість працевлаштування за обраною професією після закінчення навчального закладу.
Дуже важливо допомогти дитині зробити правильний вибір більш конкретним, нехай він разом з вами спробує побудувати план своєї кар'єри. Можливо, цей план не будуть реальним проектом, важливо, що дитина продумала зроблений вибір вчасно.
Зрозуміло, що вибір професії не обмежується психологічною підтримкою. Але на перших етапах самовизначення дитина потребує саме цієї допомоги. Звернення до професіонала - одне з кращих рішень.
Хочеться відзначити, що до психолога звертаються дві категорії батьків: ті які не знають, на кого перекласти відповідальність за прийняття рішення, і ті, хто успішно сприяє самовизначенню дитини і прагне приймати рішення, володіючи вичерпною інформацією.
Батьки пам'ятайте, що яким би жорстоким не ставало життя, не можна ставитися до вибору професії, як до роботи сапера, позбавляючи дитину права на помилку. Звичайно, ця порада особливо гарна, якщо ваше чадо починає замислюватися про це задовго до необхідності приймати рішення. Але завдання дорослих навчити дитину приймати рішення в цій сфері, адже сучасне життя таке стрімке, що вибирати професію і освіту доведеться не раз.
Завдання дорослого - допомогти підлітку дорослішати поруч з ним, бути потрібним своїй дитині, а це значить, бути завжди налаштованим «на його хвилю», не йти від важких питань, чуйно вловлюючи найменші, але такі важливі перепади його емоцій. І дорослим, і дітям треба завжди пам'ятати, що людина складається з душі, тіла і справи, яка його годує, одягає, зігріває. Вибирає він не професію в чистому вигляді, а щось більше - прийнятні умови і безпеку праці, його дохід, середу і «клімат» спілкування.