Каганець Марко Васильович

                                                                        12.01.1881 - 6.02.1908

Народився Марко Каганець 12 січня 1881 року в с. Коропець, тепер Монастириського району в селянській сім’ї Василя та Катерини Каганців. Освіту здобув, займаючись самоосвітою, самотужки вивчив німецьку мову. У 18 років хлопець пішов служити до австрійського війська, служив у Відні де вирували політичні пристрасті, знайомство із визначними громадськими діячами, митрополитом Андреєм Шептицьким висунуло його в число визнаних людей просвітницького руху того часу.

   Взимку 1904 року Марко Каганець одружився із сільською дівчиною Ганною, що походила з небагатої селянської сім’ї. Але під час весілля вона простудилася і невдовзі померла. Через рік Марко одружується вдруге з односельчанкою Федонею, яка стає його щирим порадником.

У 1905 році Марко Каганець заснував кредитову кооперативну спілку та читальню товариства «Просвіта», де був її головою. Брав постійну і невтомну участь у діяльності повітових, крайових громадських організацій, народних віче у Львові.

Серед народу Марко стає відомим політиком на всю Галичину. У час підготовки виборів 1907 року до австрійського парламенту українська громада висуває його кандидатуру в посли до Відня.

Місцевий польський поміщик граф Стефан Бадині  також мріяв бути послом до парламенту. Але знаючи, що українська громада не підтримає його, посилає жида Цімера переконати Марка Каганця відмовитись від балотування в посли з умовою, що поміщик Бадині подарує йому велику кількість землі (поля) і лісу, зробить його багачем. Жид Цімер просив, щоб ця розмова була в секреті, тому обидва перед жінкою говорили німецькою мовою. Марко Каганець як патріот відповів, що його громада висуває до парламенту, тому не може зректися, а крім того, сказав, що за землю не продається.

Невдовзі Марко Каганець признався дружині про секретну розмову з жидом і сказав, що за даровані гроші краще б купив шнурок і повісився, чим зрадити громаду. Але польська влада не здавалася. Намісник іншого графа, Андрія Потоцького, що жив у Львові, написав два листи до Марка Каганця, щоб не пхався до виборів (мовляв, це польська прерогатива).

Після різдвяних свят 1908 року місцева влада повідомляє Маркові Каганцю, щоб з'явився 6 лютого на постерунок (міліцію). Члени «Просвіти», передбачаючи лихо, обговорили ситуацію і вирішили йти разом з Марком. Йшли і його дружина з рідною сестрою, думаючи, що в такий спосіб польська влада відв’яжеться. Але не так сталося. Хоча то відбувалося за часів Австрії, але кругом місцева влада була польською. Марко Каганець з тими, що супроводжували його, наближався мостом на річці Коропець до постерунку. Перед будинком уже чекали троє жандармів: Токарський, Родзінський і Ябчинський, які несподівано прискочили до Марка і прокололи багнетами його груди. Марко мужньо вимовив: «За вас я кров пролляв». Тоді один із жандармів встромив йому багнета в живіт і зі злоби й ненависті ще й перекрутив його, роздираючи рану.

Відбувся похорон. Було море людей з усіх сторін. Прибув із Львова Лев Бачинський, депутат парламенту, та Гнат Хоткевич, відомий драматург, перекладач, композитор і мистецтвознавець, багато священиків та інші кандидати на послів до австрійського сейму. Похорон перетворився у велику народну маніфестацію. По закінченні учасники похорону на всі груди заспівали пісню Івана Франка «Не пора, не пора москалеві, ляхові служить».

Похований Марко Каганець у с. Коропці, на могилі стоїть хрест із червоного каменю.